У Нoвoмиргoрoді в Дeржaвній пoжeжнo-рятувaльній чaстині №25 прaцює шестеро жінок. Вони не йдуть у вогонь, не виконують інших небезпечних завдань, проте їхній вклад у громадську безпеку не повинен бути недооціненим. З однією з таких співробітниць поспілкувалася кореспондентка Точки доступу напередодні Міжнародного жіночого дня.

Диспетчер Наталя Носенко — молодший сержант пожежного захисту, вона віддала пожежно-рятувальній службі 21 рік. Жінка розказує про свої будні:

На роботі — 4 телефони, які не замовкають, — розповідає Наталя Михайлівна. — Люди телефонують з різними питаннями, а ми, за інструкцією, не маємо права відмовити у допомозі, навіть якщо справа не нашої компетенції. Ось (показує інструкцію — Ред.), за протоколом ми маємо відповісти "Ваше повідомлення прийняте", передати повідомлення тій службі, яка може вирішити проблему і супроводжувати людину, яка потребує допомоги, до того моменту, доки за справу не візьмуться інші служби. Варіанта зняти трубку, щоб було "зайнято", немає — за всім стежать відеокамери. Тому доводиться розказувати дорогу тим, хто не може її знайти, телефонувати в РЕМ, щоб приїхали до якоїсь самотньої бабусі поновили електропостачання, в службу газу чи ще кудись. Є люди, які користуються тим, що на 101 можна зателефонувати безкоштовно. Тож в кризовій ситуації, якщо на телефоні грошей немає, набирають пожежно-рятувальну службу. Буває, що люди потім телефонують і дякують, навіть за дрібні послуги. Часто дзвонять діти. Пояснюємо, що викликати пожежників можна тільки тоді, коли потрібна їхня допомога.

Кор.: У вас головне завдання — направляти допомогу?

Не тільки. Щодня по кілька разів обдзвонюємо всі місця, де є велика кількість дітей, наприклад, інтернати, лікарню, школи. Це робиться на випадок, якщо буде пожежа, адже дорослі від вогню втікають, а діти — ховаються. Треба знати, скільки дітей перебуває в закладі, щоб було зрозуміло, чи всіх евакуювали у випадку надзвичайної ситуації. І таких обовʼязків багато! Потрібно бути дуже уважним до дрібниць.

При потребі дзвонимо на мобільні всім першим особам міста та району, якщо потрібне їхнє реагування.

А в інших пожежно-рятувальних частинах є жінки й на оперативній роботі. Я бачила на змаганнях, як співробітниця з Новоархангельська показувала кращі результати у пожежно-прикладному спорті, ніж деякі чоловіки! А це дуже важко. Скатка може важити 40 кілограмів, шланг з водою — всі 90, а з цією вагою треба бігти по сходах!

У нас дуже сильні жінки.

Кор.: Який графік роботи і як до такої роботи ставиться чоловік?

Чергуємо ми по 24 години, за добу є 3,5 години на відпочинок — якщо тебе хтось замінив. Вийти з кімнати навіть в туалет можна, знову ж таки, якщо тільки тебе хтось замінив.

У родині до того звикли. Син у мене працює в поліції, він з дитинства надивився, як я працюю, знає, як віддаватися роботі. Чоловік спокійно ставиться. До співробітників не ревнує, знає, що якщо хто хоче знайти пригод, той знайде скрізь і з будь-якою роботою. А я на службі працюю. І на моїй памʼяті в нашій частині не було жодного службового роману.

Всі зайняті. Може, колись і було так, що пожежники на роботі могли поспати, та зараз планку перед рятувальниками ставлять з кожним роком все вищу.

Та все-таки я дуже люблю свою роботу, хоч вона повʼязана зі спілкуванням з людьми, а люди бувають різні. Хтось радіє підтримці, хтось критикує. А я знаю, що ми робимо все, що можна зробити. Нам непросто, але ми любимо допомагати людям. Тому моя робота — найкраща!

Читайте також: Дві родини з Кіровоградщини взяли участь у проекті "Міняю жінку": враження учасниці

Читайте також: Дівчина з Кіровоградщини виграла конкурс "Ельворті-НМС" і поїде навчатися до Великобританії