3 лютoгo після нeдільнoгo бoгoслужіння в Святo-Іллінській цeркві, що в Новомиргороді, відбулися збори парафії. Напередодні про дату, місце проведення та про причину зборів у Фейсбуці повідомив активіст Олександр Бестаченко. У своєму пості він закликав небайдужих новомиргородців до особистої участі в церковних зборах.
Право голосу: привілей, який треба заслужити
Головним питанням того дня стала можливість переходу приходу до Православної церкви України. Проте проголосувати за винесені питання змогли далеко не всі присутні.
Як роз’яснив настоятель Свято-Іллінського храму ієрей Олександр Тюха, громада територіальна, релігійна, парафіяльна – поняття не тотожні. Членами парафії можуть стати лише ті, хто регулярно відвідує церкву, причащається, творить діла віри, добродійності та дбає про матеріальне церковне становище.
Тому, за поясненням священика, зранку перед проведенням зборів було складено список з 87 вірян, які становлять собою парафіяльну громаду. І тільки 55 осіб з них були присутні на зборах та голосували за винесені питання. Решту присутніх — жителів Новомиргорода — до парафіяльної громади не зарахували, права голосу позбавили, однак дозволили залишитися у храмі до кінця зборів та озвучити свої думки та запитання. Без занесення пропозицій та зауважень до протоколу зборів.
Швидко та одноголосно люди, яких священик визнав парафіяльною громадою, проголосували за створення інвентаризаційної комісії та подальшу інвентаризацію майна Свято-Іллінської церкви та приходу; засудили Томос як документ, що порушує канони, поглиблює розкол, посилює утиски; висловили вірність митрополиту Кіровоградському і Новомиргородському Іоасафу та митрополиту Київському і всієї України Онуфрію.
Зокрема отець Олександр наголосив на значимості вираження вірності митрополитам Іоасафу Кіровоградському і Новомиргородському та Онуфрію Київському і всієї України, адже від цього залежить… спасіння душі кожного з парафіян!
Через постійний галас, перемовини, звинувачення між прихожанами та прийдешніми конструктив не вдавався.
Після скріплення протоколу зборів підписами та печаткою до слова могли стати всі охочі.
Вадим Бестаченк знову підняв питання про тлумачення понять приналежності до релігійної чи парафіяльної громади. Вони виявились різними величинами за значущістю, відповідно, й члени цих громад мають різнорівневий вплив.
Активісти висували вимоги у праві кожного новомиргородця, як члена територіальної та релігійної громади на визначення приналежності Свято-Іллінської церкви до того чи іншого патріархату.
Люди пояснювали, що у цій церкві вінчалися, хрестилися, були відспівані багато поколінь новомиргородців — а коли підняли питання приналежності церкви, то зʼясувалося, що всі ці люди не є представниками релігійної громади?
Під час парафіяльних зборів до храму прибули й інші представники новомиргородського духовенства: благочинний протоієрей Миколай Чутора та ієрей Ярослав Кушнірчук. Котрі разом з отцем Олександром підтвердили аполітичність питання щодо оцінки та засудження наслідків прийняття Томосу, визнавши це внутрішньоцерковною справою.
Отець Ярослав пояснив, що майном, яке вважається не лише церковним, а й культурним надбанням, розпоряджається церковна громада, жоден священнослужитель не має права бодай ікону винести з храму.
Священики наполягали, що церква відокремлена від держави, тому може керуватися суто своїми внутрішніми документами, законодавство України для них не є визначальним у діях.
Навряд чи питання підпорядкування найстарішої місцевої церкви можна вважати закритим.
Активістів, котрі, по суті, залишилися ні з чим, зацікавив факт приватизації Свято-Іллінської церкви, яка вважається найстарішою пам’яткою архітектури області. Інформацію про приватизацію озвучили під час зборів парафіяни. У той самий час існує Закон України про перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. І церква святого Іллі, чия поява в офіційних документах датується 1786 роком, розташована у Новомиргороді по вулиці Жовтневій, 83 (у закон не вносилися корективи після перейменування вулиць), фігурує у цьому списку.
Ірина Правиленко